Історико-архітектурний опорний план

Історико-архітектурний опорний план

Збереження культурної спадщини є надзвичайно важливим елементом розвитку культури держави. Серед багатьох питань особливу увагу слід надати збереженню історичного ареалу та об’єктів культурної спадщини, що знаходяться в межах конкретної територіальної громади. Тому в цьому матеріалі ми зосередимось на юридичних аспектах створення історико-архітектурного опорного плану.

Законодавство в цій сфері є доволі широким, проте основні нормативні акти, що створюють відповідне правове поле, — це Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»1 та Закон України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини».

Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови, та Законом передбачено обов’язок розробити історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об’єкти культурної спадщини. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок створення, розробки та затвердження такого плану регулюється відповідним спеціалізованим підзаконним нормативним актом, а саме наказом Мінрегіону від 02.06.2011 № 64 «Про затвердження Порядку розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту».

Так, історико-архітектурний опорний план — це науково-проєктна документація, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць та в якій відображається інформація про:

— нерухомі об’єкти культурної спадщини населеного пункту, пов’язану з ними історичну забудову (значні й рядові історичні будівлі);

— землі історико-культурного призначення;

— місця втрачених будинків, споруд, оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення;

— дисгармонійні будівлі та споруди;

— пам’ятки природи, природні заповідники, цінні природні ландшафти;

— межі історичних ареалів населеного місця;

— межі зон охорони пам’яток культурної спадщини, що є діючими на час складання історико-архітектурного опорного плану (за наявності затверджених у попередні часи зон охорони).

Наші роботи